Sapientia: Книжный форум

"Щоденник страченої"
Основна частина "Щоденника страченої", яка називається "Жіночий літопис", дійсно зовнішньою композицією наслідує щоденникові записи. Весь твір з огляду на обрану Марією Матіос форму видається таким, що присвячено особистим переживанням, оскільки основний об'єкт оповіді -пристрасть головної героїні до чоловіка, що досить швидко стала для неї руйнівною, і відтак вона значний час прожила на крихкій межі між життям і смертю або божевіллям.

Проте не зовсім так - героїня-оповідачка не тільки читає свою історію (бо щоденникові записи подаються не в тому порядку, в якому вони писалися, в певні моменти створюється ілюзія безладного гортання сторінок), а ще й напружено та зосереджено рефлексує над нею, а рефлексія - це шлях до усвідомлення того, чим є власна особистість та її буття. У Марії Матіос і сама пристрасть, і її рефлексія, і рефлексуюча особистість - категорії в значній мірі соціальні:

Я стояла посеред дороги під нещадно палючим для цієї пори сонцем, як мара: з вишмаганим вітром волоссям, розпачливо розвівши руки, ніби намагалася обняти простір, заповнений невловимим чоловіком, який ще секунду тому махав мені легковажною своєю долонею з прочиненого вікна авто. Та лиш невидиме повітря цідилося крізь напружені пальці, так, нібито беззвучно насміхалося над моїм теперішнім безсиллям.

Збоку я, мабуть, мала всі ознаки непідсудної людини (підкреслення моє - Є.П.), хіба що тільки не билася головою об асфальт.

Ось таке поєднання - опис особистого переживання ("я...намагалася обняти простір, заповнений невловимим чоловіком") й рефлективне самовизначення його через суспільну роль ("я... мала всі ознаки непідсудної людини"). Визначення себе як божевільної від любові, хоч і неодноразово повторене, можливо, у певний період життя героїні домінуюче, далеко не однозначне й не одновимірне, передусім тому, що воно відсилає до чималої літературної традиції. Якщо говорити про українське письменство, то першою пригадується "Катерина" Тараса Шевченка.