Отправлено: 04.01.08 04:29. Заголовок: Інтервю із Василем ВАСИЛЬЦІВИМ

Василь ВАСИЛЬЦІВ: “Мене дивує, чому інші люди теж не пишуть”

Його вважають новою світлою зіркою української естради. З вигляду нічим не прмітний 19 річний юнак зумів своїми щирими піснями підкорити не одну людину і навіть зірок нашого шоу-бізу. В чому ж його успіх? Про це та інші цікаві речі у ексклюзивному інтерв’ю із Василем Васильцівим.

Хто такий Василь Васильців? Чим він живе і займається?

Хто такий – це я (сміється). Чим займаюся? Я вчуся в музичному училищі по класу гітари, а також заочно в Східноєвропейському університеті економіки і менеджменту на спеціальності маркетолог. Ну, такі різні речі. А ще я є фанатом Гаррі Поттера. Також мені подобається гуляти, писати пісні і співати.

Через що ти почав співати, що послужило стимулом до цього?

Та все це почалося просто з цікавості. До цього я вчився в музичній школі, закінчив три класи і нічого не співав. А все почалося на дні народженні подруги моєї сестри коли мене запитали чому я не пишу власні пісні. Я подумав чому б дійсно не спробувати цього і наступного дня взявся за це діло. За деякий час я зробив повністю свою першу пісню. Мені було цікаво, коли з нічого робиш щось. Це захопило мене.

Скіль часу в тебе займає написання однієї пісні?

Приблизно годин 80. Більше часу займає оранжування і запис, але написати пісню є найскладніше. Писати пісні я почав з 14 липня 2001 року і пишу їх просто про те, що стається зі мною, почуття, які переживаю... Мене дивує, чому інші люди теж не пишуть.

Тебе можна вважати своєрідним “автоматом”: 11 неліційзійних альбомів за такий короткий період...

Я не вважаю себе “автоматом” (сміється). Просто мені подобається писати і я пишу багато пісень. Але коли в мене не має настрою, то пісень я не пишу. Та добрий настрій в мене переважно весь час (сміється).

В чому вважаєш успіх своєї популярності не тільки серед звичайної публіки, а й зіркової (на презентації першого ліцензійного диску Василя “Голденхітс” в Києві були присутні Сашко Положинський, Святослав Вакарчук та інші зірки нашої естради – авт.)?

Ну, навіть, і не знаю. Напевно тому, що я пишу пісні так, як вважаю за потрібне, незважаючи ні на які правила, а інші люди бояться це робити. Тому вони й приходять на мої концерти, щоб подивитися, як це можна зробити.

Чи не хотів би ти взяти участь у відборі на конкурс “Євробачення” і як його оцінюєш?

Для мене цей конкурс багато не важить, на противагу іншим людям в Україні, які люблять його. Хоча, я хотів би виступити на ньому і заспівати пісню “Я люблю Емму Ватсон” щоб вона почула цю пісню в Англії.

Однією із найвідоміших твоїх пісень є пісня “Дякую тобі, Руслано”. А чи зустрічався ти із нею і Кличком, який також згадується у ній, особисто? Як вони відреагували на неї?

З Русланою особисто зустрічався коли мав 6 років і підспівував в духовному хорі. Просто навдивовижу, як вона така мала зростом розставляє усіх по кутках(захоплено). Я написав цю пісню під впливом її перемоги на “Євробаченні”, бо не думав, що вона переможе. А Кличко згадується тому, що він якраз в цей проміжок часу став чемпіоном світу і також прославив Україну. Йому якось замало приділили уваги у мас-медіа. Сказали в спортивних новинах якось так сухо, що він став чемпіоном світу, ні, щоб кричати: “У нас в Україні є найсильніший боксер в світі!” Через це я вирішив згадати і його.

Як ти ставишся до українського шоу-бізнесу? Він себе якось розвиває?

Наш шоу-бізнес навіть близько не стоїть біля закордонного, але вихід із цього є. Просто, не потрібно людей, які щось починають, “зрубувати” в корені критикою, а намагатися якось їх підтримувати.

Кажуть, що ніби ти тепер вирішуєш долю української естради. Що Поплавський пішов зі сцени тому, що прийшов Василь Васильців...

(сміється). Ну, Поплавський, до речі, нагадав, що він не пішов, а сказав “до побачення”. Я чисто по фізичній вазі не підходжу до нього (сміється). І по роках також. Він своїх пісень не пише, а я про кропиву не співаю. Не знаю, чому нас так поєднують. Мені, в принципі, все одно і я вирішив цим не перейматися і робити свою справу. Є ж все таки люди яким подобаються мої пісні і потрібно для них писати.

До речі, про тебе вже навіть пісні пишуть...

Так, мені було надзвичайно приємно, що гурт “Esthetic Education” написав пісню про мене і відзняв на неї кліп. Це мені дуже допомогло, адже саме тоді я начитався в Інтернеті “чудових” відгуків про свою діяльність. І я їм дуже дякую, що вони цікавляться мною і моєю творчістю.

Ти любиш пиво?

Ні. Я не п’ю і не курю.

Чому?

Не подобається мені якось це (сміється).

Що полюбляєш робити у вільний час?

Люблю ходити на Високий Замок і дивитися з нього на такі мікроскопічні машини, які їздять по Львову, і таких же самих людей, які сновигають поміж них. Це досить смішно (сміється).

 Отправлено: 04.01.08 04:31. Заголовок: :-D Вот это гониво))..

:-D Вот это гониво)))

 Отправлено: 04.01.08 05:05. Заголовок: :sm6: м-да.......

м-да.....

 Отправлено: 04.01.08 13:12. Заголовок: мдя..

чо ідеї крадеш??????? аяяяяйййй!!!!!

 Отправлено: 05.01.08 00:43. Заголовок: Agnessa я ж просив т..

Agnessa я ж просив тебе закинути, ти не закинула... ну вот

 Отправлено: 10.01.08 23:41. Заголовок: ПРО ВАСЮ

Василь Васильців – музичний феномен, який вразив тих, кого здивувати чимось вже майже неможливо
На даному етапі і звичайну публіку важко чимсь здивувати, не говорячи вже про журналістів чи людей шоу-бізнесу. Артисти готують якісні концертні виступи, потіють над записом пісень, але особливо народ зараз нічого не чіпляє. А все геніальне – просто. З’являється персонаж – абсолютна протилежність всьому існуючому шоу-бізу. Хлопець, що грає і співає, ігноруючи всі мислимі закони складання рими та написання музики. І ви би бачили що відбувалось вчора на його ... кхм ... кхм... концерті...


Про Василя Васильціва напевно найдавніше від усіх знали його земляки зі Львова та користувачі інтернета, бо його „шедевр” „Дякую, Руслано” гуляв в мережі і користувався величезним успіхом. Слідом за цим „хітом” скачувались і наступні пісні, бо такого артиста ще не чув ніхто.
Найпарадоксальніше те, що взагалі-то таких співаків вистачає. І це прекрасно – якщо людина хоче співати і душа кличе, що це бажання ллється аж з вух, то чого б їй не співати, навіть якщо в неї немає ані слуху, ані голосу. І таких доволі багато... серед знайомих, але не на сцені.
А львів’янин Василь Васильців почав писати вірші, писати музику і співати свої власні пісні, причому які просто таки лилися з нього з неймовірною продуктивністю. І зараз 19-річний хлопець вже має на своєму рахунку більше 130 пісень. Інша справа, що вони не зовсім звичні пісні. Але такі парадокси завжди спрацьовують.
Через якийсь час після початку публічної творчості Василя Васильціва про нього заговорили не тільки у Львові, а й у Києві. Пам’ятаю якийсь ефір, де ведучі спантеличено та обережно говорили с Василем про творчість, прощупували грунт, не знаючи як з ним говорити, на що хлопець серйозно розповідав про свою творчість з цілковитою впевненістю в тому, що він молодий талановитий поет, музикант та співак. Навіть публікації всі про Васильціва містять в собі такі вислови, як молодий геній, талановитий співак, феномен тощо. Які, я так розумію, публіка, сприймає з такою ж іронією, як і його пісні, а Васильців як факт.
Через якийсь час хлопці з почуттям гумору з Esthetic Education присвятили хлопцю пісню, яку так і назвали „Василь Васильців”. Цим не обмежилось, і музиканти допомогли у виданні його альбому „Голденхітс” від Василя Васильціва.

Вчора відбулась вечірка з приводу презентації, на якій Василь відіграв концерт. За останній рік, а може і більше, я такої веселої та дикої презентації не бачила. Бурхлива реакція публіки на кожен рух та слова Васильціва просто оглушала, стільки веселих та щасливих облич вже точно на жодній презентації я не бачила. Люди збились біля сцени, посідали на підлогу перед сценою, інші позаймали весь мислимий простір, звідки тільки було видно зірку-феномен. Я спочатку з круглими очима дивилась, слухала, намагалась зрозуміти, а потім сказала „Прощай, вкус” і пішла підспівувати слова знайомих мені супер-мега хітів „Дякую, Руслано” та „Комп’ютер”. Та і „Яблука падають” вивчила, там багато оперативної пам’яті мені не знадобилось. Народ шаленів і відривався, скандував „ВА-СЯ! ВА-СЯ!”, дівчата верещали, хто встигав ловити ритми пісні, що нагадували американські гірки – танцював. Коли Вася попрощався, його просто таки не випустили зі сцени, і він виконав на біс „хітяри” про Руслану, про яблука та заспівав кілька нових пісень. Останньою піснею була „Кальмар, сушений кальмар”. Не дарма кажуть, що запам’ятовуються останні слова розмови – з усіх боків як галюцинації після закінчення концерту чутно було тільки „Кальмар, сушений кальмар”. І я зрозуміла, що мій багаж поповнився ще одним „хітярою”.
В залі просто не було чим дихати і утворився ефект сауни від палких танців та підспівувань фанатів. До речі, їх Василь присвятив пісню „Фанати”. І концерт вдався однозначно. Я думаю, що після вражень „фанатів” на наступний концерт Васильціва прийдуть всі їх друзі і знайомі. Тож, готуймося незабаром до сольника в Палаці Спорту. Козловський буде нервово курити зі своїм сольним концертом у Палаці Україна.

І все дуже радісно і смішно. Є тільки один момент. Якби це був розрахований комерційних хід, як наприклад, така собі клоунада чи гра, то це одна річ – це акторська майстерність, прорахований проект.
Але ж тут інше... тексти пісень Василя схожі на дитячі, бо тільки дітям властива манера так розмірковувати про добро та зло, про погане та добре, тощо. І виходить, що добрий хлопець, впевнений у тому, що він своєю творчістю несе людям радість та послання про те, як зробити світ кращим, про свою любов до України не підозрює, чого насправді його пісні викликають таку бурхливу та радісну реакцію публіки...

 Отправлено: 11.01.08 02:41. Заголовок: :sm27: ..