Правила: заголовок темы должен кратко и понятно отражать её суть, нельзя писать латиницей или заглавными буквами. Сообщение, ник, аватар не должны выделяться своими размерами или стилем написания от остальных, быть читабельными, написаны литературно и достаточно грамотно.
Вампиры, Носферату, Стрикс, Носфеу, Ламии, можна по разному их называть но они и в Африке вампиры... что такое вампирология - это наука о изучение вампиров.
по легенде вампиры это нащадки Каина.
но ещё по легенде они боятся дневного света, лука, крестов, колов... это тока легенды, давайте разберём как они возникли.
Солнце - Вампиры это дети ночи дети луны, они заряжаются её энергией, ночью они активные и чувствуют прилив силы, днем наоборот они слабеют и им уже ничего не хочется. Даже Брем Стокер писал что "Дракула" гулял по Лондону днем.
Лук - эту легенду придумали в западной Европе во времена чумы... люди вешали лук чтоб она нейтрализовала болезнь, а вовремя этой чумы много людей впадали в литургический сон и когда они просыпались в могиле они если вылазили оттуда то возвращались домой вон так и появилась легенда и о том что они спят в могилах. например в Греции делали раскопки и даже тела тех людей которые похоронены были давно они не раскладывались... Вампиры!!! э не... как доказала наука в Греции есть вулканы и они выделяют какие-то азы из за чего тело не гниёт и приносит большое удовольствие некрофилам
Кресты - почему вампиры боятся крестов? нет они не боятся... это христиане так себе решили что они будут боятся потому что это их символ и его надо боятся... и вообще кто его боится
Кол - а вот эта легенда уже пошла из Валахии где правил граф Влад Тепеш III просто он всех садил на кол вот и жители решили отомстить и его посадили...
теперь приступим к кланам вампиров. Как всем известно есть два самых больших кланов Камарилла и Саббат, и отступники или просто независимые кланы... Если есть вампиры кланы то точна существуют... на легенды которые есть про эти кланы в рунете обращать не надо потому что они перекручены ВТМщиками.
энергетические или кровососы?
один хрен... вампиры пьют флюиды потому что они не могут вырабатывать свои как нормальные люди по этому они могут скачивать на расстояние... но не на большом, почему они пьют кровь? потому что там самый большой запас флюидов (от чего и отталкивается вудуизм) вампиры не живут вечно как в сказках, они доживают максимум до трёхсот лет
и на заметку: то что пишут в книгах или показывают в фильмах они далеко не такие, вы даже можете их не замечать но они среди вас, и они не когда не признаются что они существуют)))
"Страшным фактом является то, что когда-то детей, которые родились с так называемыми предмолочными родильными зубами, убивали как "младенцев вампиров" или "упырей". Это тем трагичнее, что речь идет не о зубках в прямом смысле слова, а о хрупких скорлупках дентина8, которые можно легко удалить, так как они не держатся прочно даже в десне, не говоря уже о челюстной кости..."
Отправлено: 10.11.07 00:44. Заголовок: — Очень трогательно,..
— Очень трогательно, — согласилась Ольга. — Распустить слух о магических свойствах чеснока — это был удачный ход со стороны вампиров. Говорят, сам Брэм Стокер это и придумал...
— Чеснок — полезная штука, — сказал я.
— Да. И защищает. От вирусов гриппа, — добавила Ольга. — Ох. Как легко умирает истина, как живуча ложь...
Отправлено: 11.11.07 02:05. Заголовок: Говорят, что вампира..
Говорят, что вампирами становились те, кто при жизни был жестоким преступником или умер внезапно, без покаяния. Каждого, кто покончил жизнь самоубийством или стал жертвой нападения вампиров, тоже считали в старину потенциальным вампиром. Часто тело такого человека не предавали земле, и было принято полагать, что дух его, которому был закрыт путь и в рай, и в ад, оставался в мертвом теле. Поэтому вампиров называли восставшими из мертвых. Самые страшные легенды о вампирах происходят из Восточной Европы. Существует предание, что в старину некоторые польские вампиры просто плавали в гробах, наполненных кровью. А их российские родичи пили кровь прямо из сердца своей жертвы. Однако большинство вампиров предпочитали впиваться в шею жертвы, прогрызая ее своими острыми клыками и жадно поглощая кровь. Считается, что живая кровь спасает вампира от распада, и поэтому он не разлагается в могиле, подобно обычным трупам. И если внезапно открыть гроб, вампир будет выглядеть как спящий человек, а не как мертвец. Вампиры действуют по ночам, под покровом темноты, часто забираясь в спальни, где невинным сном почивают их ничего не подозревающие жертвы. И если вампиру за один раз не удалось выпить всю кровь жертвы, следующей ночью он непременно придет вновь.
Отправлено: 11.11.07 02:06. Заголовок: Легенды о вампирах и..
Легенды о вампирах и подобных им кровососущих существах распространены буквально во всех концах света. Согласно таким легендам, вампиры представляют собой оживших мертвецов, охотящихся на живых людей. Считается, что вампиры, встав из своих могил на заходе солнца, отправляются на поиски жертв, чью кровь они с жадностью пьют. Жертвами часто становятся люди, которых вампир близко знал при жизни. Полагают, что человеческая кровь служит вампирам главной пищей, с помощью которой они поддерживают свое существование. В старину из могил выкапывали многие тысячи трупов, чтобы отыскать у них признаки вампиров.
Отправлено: 11.11.07 02:06. Заголовок: Многие люди в самых ..
Многие люди в самых разных странах - и в Венгрии, и в Китае - убеждены в реальности существования вампиров. Однако повадки этих кровососов в разных местах отличаются. Принято считать, что многие вампиры могут летать или изменять форму своего тела. Большинство вампиров обычно обвиняют в том, что они нападают на животных и на людей и жадно пьют их кровь. В некоторых странах считают, что вампир - это бесплотный призрак. В других - что это оживший мертвец, грешная душа которого вынуждена была возвратиться в свою телесную оболочку, не в силах найти покой и после смерти. Вышедшие из могил Далеко не всем вампирам приходится разгребать землю, чтобы выбраться из могилы на поиски своих жертв. Рассказывают, что некоторые из них выбираются из могил в виде струйки тумана или дымка. В таком виде они легко минуют и крышку гроба, и два метра земли и принимают облик: обычного человека уже на поверхности. Единственным признаком того, что в данном месте находится могила вампира, является отверстие, откуда вытекает струйка тумана, из которой затем воскресает вампир. Плотно закрытые двери-не препятствие для них. И если почти все легенды рассказывают о вампирах, которые пьют кровь живых существ. Некоторые вампиры даже набрасываются на свежие трупы. Они не только пьют кровь, но иногда и пожирают тел умершего. Вампиры считаются также разносчиками заразных болезней. Невидимые вампиры считаются исключительно злобными созданиями, разрушающими все, что им попадается. Стремясь добраться до крови, они часто забивают насмерть свою жертву или разрывают ее на куски. Европейские цыгане верят, что вампиры, выходя ночью из могил, принимают свой прежний телесный облик и бродят в темноте, пугая жителей, ломая все на своем пути с ужасным грохотом. Вампиры также мучают коров, катаясь на них верхом по пустынным полям на головокружительной скорости.
Отправлено: 11.11.07 03:07. Заголовок: Вампир — один из наи..
Вампир — один из наиболее популярных персонажей, и в каждой книге о вампирах, в каждом фильме о них рассказывают что-то новое, ссылаясь на то, что было сказано до того — всего лишь глупые сказки и беспечные суеверия...
Отправлено: 11.11.07 03:26. Заголовок: Помните, они не поро..
Помните, они не порождение нашей фантазии, они такая же реальность как и мы (некотырые из нас даже являються ними на енергетическом и астральных уровнях) А народ попугать даже здорово.
Современная Инквизиция - Общество Леопольда. Общество Леопольда это одна из серьезнейших проблем вампиров и других сверхъестественных существ. Инквизиция зародилась в 13-м веке, когда Леопольд Мурнау получил неопровержимые доказательства существования сверхъестественных существ. Он в тайне создал свое общество. Таким образом, Общество Леопольда продолжает охотиться на сверхъестественных существ и еретиков Католической Церкви с незапамятных времен и поныне.
Сегодня Общество скрыто от глаз человечества и Католической Церкви. Они существуют отдельно, хотя Церковь продолжает оказывать на Общество большое влияние. Большинство членов Общества - католики, хотя встречаются и исключения. Некатолики получают меньшее уважение среди членов общества и в меньшей степени приобщены к его секретам.
Вампиры - основные враги Общества в его борьбе со сверхъестественным злом. Члены Общества наиболее осведомлены о том, как можно уничтожать вампиров, чем остальные организации Охотников. Они используют любые доступные средства в своей борьбе. Если невинный человек погибает при охоте на вампира, это считается превратностью войны. Большинство членов общества это люди с глубокими религиозными убеждениями, считающие свою борьбу со злом, которое олицетворяют вампиры, богоугодным делом - святой миссией, возложенной на них Господом.
Большинство членов Общества Леопольда имеют высокие боевые Способности (Огн. оружие, Фехтование), знают латинский язык, и имеют Познания в Оккультизме и Знании о Вампирах или других сверхъестественных существах.
Отправлено: 19.01.08 22:28. Заголовок: Граф Дракула, родовід
РОДОВІД ГРАФА ДРАКУЛИ Тема: Культура Коли певна літературна тема або образ здається вже цілковито затертою і банальною, не варто розчаровуватись. Адже саме настав час для питання: “А з чого все починалося?” І це питання, мов нитка Аріадни, може привести нас до найнесподіваніших знахідок. Наразі піде мова про образ, що вже понад двісті років є культовим для європейської літератури, театру і кіно. Це — образ вампіра. Склалося так, що граф Дракула — герой однойменного роману англійського письменника кінця ХІХ століття Абрагама (Брема) Стокера — став стереотипним для масової культури ХХ ст.
Коли певна літературна тема або образ здається вже цілковито затертою і банальною, не варто розчаровуватись. Адже саме настав час для питання: “А з чого все починалося?” І це питання, мов нитка Аріадни, може привести нас до найнесподіваніших знахідок. Наразі піде мова про образ, що вже понад двісті років є культовим для європейської літератури, театру і кіно. Це — образ вампіра. Склалося так, що граф Дракула — герой однойменного роману англійського письменника кінця ХІХ століття Абрагама (Брема) Стокера — став стереотипним для масової культури ХХ ст. Завдяки численним екранізаціям ми сприймаємо стокерівського персонажа насамперед як взірець для жанру “жахів”. Проте автор, прихильник консервативних тенденцій, властивих для вікторіанської моралі, прагнув застерегти суспільство від шкідливих впливів так званого “естетизму”, представники якого (зокрема Уолтер Пейтор, О. Уайльд, О. Бердслей) відстоювали самостійну цінність мистецтва, його право користуватися будь-якими темами, образами, засобами заради вищої мети — краси. Ба гатьом прихильникам вікторіанської моралі були властиві наголошена побожність, святенництво і готовність репресивними методами боротися з найменшими відхиленнями від загальноприйнятого стандарту. Для Брема Стокера це були незаперечні цінності: у своїх статтях він закликав до жорстких цензурних заходів проти відображення еротики в мистецтві і літературі. Демонічний угорський граф —вампір із роману письменника уособлює ідеали естетизму, — він живе в давньому замку, оточений усілякими розкошами разом із трьома подругами-вампіресами. У романі з ним бореться згуртована команда доброчесних вікторіанських англійців. На жаль, для пострадянського простору інформація про “автентичних” вампірів обмежена американською популярною літературою, на якій здебільшого базуються журнальні статті і веб-сайти... За іронією долі сталося так, що східноєвропейські реалії, описані Б. Стокером як угорські, насправді більше пов’язані з Румунією. Історичним прототипом стокерівського графа-вампіра був володар князівства Валахії (південна частина нинішньої Румунії) — воєвода Влад ІІІ Дракула (близько 1430/31— близько 1476/77). Так само має реального прототипа і помешкання літературного Дракули — це середньовічний замок у гірському проході Борго на території Трансільванії (північно-західна частина нинішньої Румунії) в окрузі Бістріца-Несеуд. Трансільванія — старовинна латинська назва краю, яка може бути перекладена українською як “Залісся”. У старі часи румуни звали цю місцевість “Ардял”, після приєднання реґіону до Румунії 1920 року Трансільванію було перейменовано в “Цара Роминеаска”, що можна перекласти як “Румунська земля” або “Румунський край”. Починаючи роботу над романом про вампірів, Абрагам Стокер планував зробити місцем дії австрійську місцевість Штірію. Історичне рішення про перенесення дії до Трансільванії письменник прийняв під впливом знайомства з видатним угорським ученим-сходознавцем Германом Вамбері. Крім спілкування з Вамбері, Стокер збагачувався знаннями, дякуючи науковим виданням — дослідженню Емілі Жерара “Земля за лісом” (1888), книзі англійського консула Уїлкінсона про володарів Молдавії і Валахії. У місцях дії власного роману автор книги про Дракулу ніколи не бував. Автори публікацій про згаданий роман не звертають уваги на ті багатющі можливості, які втратив Брем Стокер, не звернувши уваги на румунські повір’я про фольклорних вампірів — стрігоі, широко розповсюджені в старі часи у Молдавії, Валахії і Трансільванії. Стрігоі — один із багатогранних і моторошних образів народної демонології Східної Європи. У різних реґіонах Румунії назва “стрігоі” варіюється: вампірів-чоловіків могли звати “стрігоіул”, “стригоіул”, “шішкоіул”, “мороіул”, “муроіул”, “вирколакул”, “Чел-реу” вампірес — “стрігоайка”, “стрига”, “мороайка”, “муроайка” Назва румунського вампіра сягає корінням часів римського панування в Дакії і походить від назви давньоримських відьм-кровопивць “стриг”, про яких Овідій розповідав у поемі “Фасти”, а Петровій Арбітр — у славетному романі “Сатирикон”. Утім, міфологія і фольклор ніколи не стоять на місці, — у процесі розвитку румунської народної демонології поняття “стрігоі” об’єднало образи відьм і чаклунів, порідь і обертнів, які в інших фольклорних традиціях диференційованіші. Крім того, образ стрігоі увібрав у себе риси, близькі до демонології сусідніх південнослов’янських і східнослов’янських народів — в одних ситуаціях румунський вампір схожий на болгаро-македоно-сербських караконджо-караконджолів, у інших — на західноукраїнських упирів. За іншими переказами стрігоі під час свят збираються у відлюдних місцях і влаштовують танці. Вони піднімаються в повітря і водять хороводи довкола башт напівзруйнованих храмів, танцюють сарабанду на полишених цвинтарях. Іноді зазначається, що під час танцю вампіри перетворюються на промені світла або літаючі вогники. Для подорожніх було дуже небезпечно випадково натрапити на подібний шабаш. Згідно з однією бувальщиною, селянина, який вертався з млина і зустрів дорогою танцюючих стрігоі, врятувало лише те, що він ніс із собою лантух кукурудзяного борошна, яким і відкупився від вампірів. Мандрівники, яких під час свят стрігоі ніч заставала в безлюдному місці, малювали довкола себе на землі магічне коло і до ранку не виходили за його межі. Казки і бувальщини про битви вампірів мають іронічний відтінок — у них з усмішкою описується, якими побитими і пошарпаними повертаються стрігоі додому після бою на шаблях. Згідно з бувальщиною, одна аристократична дама з міста Ботошани була вампіресою-стрігоайкою і літала на турніри в розкішних сукнях, замовлених у Парижі. Наступного ранку вона поверталася вся в синцях, від дорогих французьких шат лишалося дране лахміття. Аби дізнатися, хто з сусідок стрігоайка, використовували різні засоби — зокрема складні маніпуляції з часником, пророщеним у зміїній голові. Вірили, що коли першого чи другого дня Великодня покласти кошик із крашанками в крону дерева поруч із дорогою, якою ходить сільська худоба, то можна бачити, як жінки-стрігоайки їздять верхи на бугаях. Жінок, підозрюваних у вампіризмі і відьмовстві, кидали в воду — вірили, що стрігоайки не тонуть. Образ румунського фольклорного вампіра дуже багатогранний, часто поєднує в собі протилежні концепції і уявлення. Так само суперечливою є відповідь на питання: чи вірять сучасні румунські селяни в існування вампірів. Останній зафіксований випадок відкопування “підозрілого” тіла стався 1974 року. За спостереженнями французького антрополога Жака Кюїзеньє, зробленими в останні десятиліття ХХ століття, з одного боку в румунських селах вважається, що стрігоі нині перевелися. З іншого боку, там досі практикуються ритуали, які зцілюють від насланих стрігоі хвороб, а сільські жінки, ідучи ввечері з залізничної станції до власної домівки, бояться зустріти стрігоі. Якщо розгляд образу стрігоі змусив нас зробити екскурс у сферу етнографії і фольклору, то наступні питання, пов’язані з романом жахів Брема Стокера, ведуть нас у галузь історичної науки. Влад ІІІ Дракула — надто виразна постать, аби зовсім оминути її увагою. Діяльність Влада ІІІ зафіксовано документами різного ступеня об’єктивності. Військові походи і дипломатичні взаємини Дракули відомі нам за більш надійними свідченнями угорських, грецьких, турецьких, австрійських, італійських хронік і різних листів, звітів, угод, серед яких є документи, написані Владом ІІІ власноруч. Натомість єдиним джерелом, що дає уявлення про внутрішньополітичну діяльність валаського воєводи, є памфлети. Складний характер Влада ІІІ давав його супротивникам чудову можливість виставити Дракулу перед усім світом як страшного нелюда. Саме памфлети змальовують воєводу фанатичним деспотом. Наскільки можна вірити памфлетам — зараз встановити важко. На батьківщині — у Румунії — Влада ІІІ вважають національним героєм, невтомним борцем з турками, “суворим, але справедливим володарем”, що мав своєрідне почуття гумору. Для європейців Дракула — взірець східного тирана. Настільки ж суперечливі точки зору дослідників. Одні вважають, що Абрагам Стокер, не заглиблюючись в історичні подробиці, використав звучне прізвисько Влада ІІІ — Дракула (“син змія, дракона” або “син диявола”), яке він успадкував від батька — Влада ІІ Дракула, який був членом лицарського Ордена Дракона, заснованого германським імператором Сигізмундом Люксембурзьким. Натомість американські дослідники Раймонд Т. Мак-Нейл і Раду Флореску в книзі “В пошуках Дракули: історія Дракули і вампіри” змальовують письменника глибоким мислителем, який на прикладі свого героя хотів застерегти сучасників від надмірної нетерпимості. Навряд чи автор роману про графа-вампіра задавався настільки глибокими питаннями. Історичному Владу ІІІ внаслідок тогочасної політичної ситуації довелося в юні роки познайомитись і з європейськими, і з мусульманськими надбаннями в галузі військової справи, дипломатичних стосунків і культури. Отримавши валаський престол, Влад ІІІ зміцнив князівство, не гребуючи демонстративною жорстокістю. З іншого боку, він був талановитим полководцем, неухильно дотримувався правил лицарської честі і отримав низку блискучих перемог у боях з турками. Отож в образі графа Дракули з роману Б. Стокера важко помітити риси румунського фольклорного вампіра-стрігоі або історичної постаті Влада ІІІ. Натомість чітко простежується вплив англійських авторів початку—середини ХІХ століття — Джона Вільяма Полідорі і бульварних літераторів Т. П. Преста і Дж. М. Раймера. У червні 1816 року Джордж Гордон Байрон, його особистий лікар і секретар Д. В. Полідорі і поет Персі Біші Шеллі збиралися на віллі Деодаті поблизу Женевського озера на своєрідні вечорниці. Аби розважитись, Байрон запропонував кожному вигадати і розповісти свою страшну історію. Пізніше, дякуючи таким самим посиденькам, народився “Франкенштейн” Мері Шеллі. Того ж разу Байрон розповів історію про вампіра Августа Дарвела. Згодом Д. В. Полідорі обробив цю розповідь і під назвою “Вампір” видав. Саме у Джона Вільяма Полідорі вампір уперше набуває рис аристократа-денді, якому притаманні розчарованість у житті, нудьга й туга. Лорд Ратвен поєднує цю меланхолійність і холоднокровність із невситимою жагою заборонених насолод. Якщо “Вампір” з’явився в середовищі англійської літературної еліти початку ХІХ століття, то роман-серіал Дж. М. Раймера про вампіра Уорні був одним із перших явищ сучасної маскультури, народженої індустріалізацією суспільства. Поширення письменності в Англії і впровадження друкарських верстатів на паровому двигуні дозволили видавцеві Едварду Лойду з середини 1830-х по середину 1850-х випустити понад двісті романів-серіалів у вигляді брошур з продовженням, стати мільйонером і заснувати газетну імперію. Споживачами продукції Лойда були насамперед малозабезпечені верстви суспільства, а сам заснований ним жанр отримав іронічні назви — “Копійчана кров”, “Копійчані романи жахів”, “Грім і кров”. Щоправда, усе це не заважало широкій популярності подібної літератури. Цікаво зазначити, який глибокий слід роман Брема Стокера залишив у культурі ХХ століття. Він належить до тих таємничих явищ, які, не маючи власної художньої цінності, разом з тим надихають інших авторів на геніальні знахідки. Зупинимося хоча б на впливові романа про Дракулу на поезію О. О. Блока. У листі до близького друга Є. П. Іванова від 3 вересня 1908 року поет писав: “...прочел я “Вампира — графа Дракулу”. Читал две ночи и боялся отчаянно. Потом понял ещё и глубину этого, независимо от литературности и т. д. Написал в “Руно” юбилейную статью о Толстом под влиянием этой повести. Это — вещь замечательная и неисчерпаемая, благодарю тебя за то, что ты заставил меня, наконец, прочесть её”. Проте у віршах О. О. Блока про вампірів — “Песне ада”, “Пляске смерти”, циклі “Черная кровь” — герой Брема Стокера став для поета лише формою, в якій втілилися філософські роздуми автора, позначені впливом Данте Алігієрі та Ф. М. Достоєв
"Чем сильнее вампир, тем он легче усыпляет свою жертву своим взглядом или прикосновением. Самый сильный человек под взглядом такого вампира делается совершенно беспомощным, никакая храбрость тут не поможет — человек засыпает против своей воли, и тогда он верная жертва вампира.
Вампир засасывает в один, в два приема, реже в три, четыре. Первый раз самый трудный: жертва боится и сопротивляется. Зато потом это легче, больной ждет и желает прихода мучителя...
Иногда вампир влюбляется и тогда засасывание идет очень тихо, он наслаждается понемногу, сберегая дольше жизнь любимого существа.
В таких случаях жертва сама становится вампиром...
Семнадцатилетняя девушка Белла переезжает к отцу в небольшой городок Форкс. Она влюбляется в загадочного одноклассника, который, как оказалось, происходит из семьи вампиров, отказавшихся от нападений на людей. Влюбиться в вампира. Это страшно? Это романтично, это прекрасно и мучительно, но это не может кончиться добром, особенно в вечном противостоянии вампирских кланов, где малейшее отличие от окружающих уже превращает вас в врага.
Отправлено: 19.11.09 12:43. Заголовок: soulmate первые полф..
soulmate первые полфильма ты скорее всего, как и я, будешь едва ли не биться головой об стол. отсуствует логика просто. девушка, которая понятия не имеет кто такие вампиры, полное отсутствие логики у главных героев и т.д.) на второй половине фильм обретает логику и "движ".
Все даты в формате GMT
3 час. Хитов сегодня: 0
Права: смайлы да, картинки да, шрифты да, голосования нет
аватары да, автозамена ссылок вкл, премодерация откл, правка нет
- участник сейчас на форуме
- участник вне форума