Sapientia: Книжный форум

Все підряд..точніше на всі теми..можливо шось і вподобає...

Любов(...)

Серед полів духмяних трав в долині,
Де з джерела тече вода,
Сумна вербина пісня тихо лине.
Самотня там росте Вона.

Росла Верба і гілля запускала,
Лік часу втратила Вона,
Аж доти, поки у долину пташка завітала,
Зерня тюльпана в край цей принесла.

Зерня під гілля дерева упало.
Невдовзі сонячна прийшла весна,
Воно у квітку стрімко виростало,
Верба відтоді була не одна.

Пройшов короткий час, Верба Тюльпана покохала,
За те що слухав він її пісні.
Свою любов вона йому подарувала,
Тюльпан же Їй найбільше щастя у житті.

Скінчилось літо, осінь прилетіла...
Холодне соцне, дощ та листопад...
Верба своїм гіллям, Тюльпана оповила.
Їх не лякала ні гроза, ні град.

Про те що квіти довго не живуть - Верба, нажаль, не знала,
Судилося Тюльпану лиш до зими прожить...
Крізь сльози, біль та розпач Вона Йому співала,
Не вірячи що милого не можна воскресить...

Проходив час, пройшла зима.
Проте Верба самотня не була.
Тюльпана душу в серці поселила.
Любов буває вічна і міцна...

У цім вірші відкрився я тобі...
Та не шукай у ньому сенс...
Бо все, що серце моє хоче прошептати -
Люблю Тебе... Люблю, як Янгола з небес!

*************************************************************
Ванильно-банановый метеорит.

Я знаю чего я хочу,
Придумаю звуки за жызнь заплачу!
Птичка желтая и выжата как лимон
Вылетит из твоей башки вон
Вылетит из башки вон
И будет пусто, чисто, класно,
Не задумаемся куда все пропало? напрасно!
Куда все пропало?

Пусть птичка увидит мир
Пусть лимон увидит мир

Конец мира близко? я отвечу нет!
Все супер когда в моей голове весь етот бред!
Я миром кручу! верчу!
Как захочу! хочу верчу, не хочу не верчу!

Ведь стою на мяких лапах,
Как счасливый кот,который чуствует
Незнакомый запах,
Интересный, незнакомый запах.

А вы знаете как пахнет лимон?
Желтым цветом наполнен он!
В каждом спит оптимист,
Будто пакосный глист!
Ох уж этот глист-оптимист!

*********************************************************************

Сенс життя...

пролог
Я помираю...вже не можу,
Ніхто мені вже не поможе,
Хіба я сам собі...але не хочу,
Я хочу гарний сон щоночі
Себе я жити не заставлю
Поки нема на це причини
І десь здалека голос лине
Той голос то думки
На них у мене є причини
Бо поки думка є то я не зникну в небуття
А буду думати про сенс життя...

Не вмираю....відчуваю..
Що плачу, дихаю ,кохаю...
Я живу на цьому світі!
А хтось існує.. вони вбиті!
І кану у минуле знову
Пригадаю як чудово..
Як чудово, безтурботно,
Просто, весело, комфортно,
Було дихати повітря
Повне духу оптимізму,
Ще не пізно...
І я знову просинаюсь
У сучасність повертаюсь
Час теперішній, жорстокий,
В моїй сутності неспокій
Бо дитинства тут нема
Матюклива дітвора
Недолюдливі амбали
Разом з ними пьяні кралі
Проститутки там і тут
Пісні ющенку співають
Хто проходить, тих жадають
Свою честь вони незнають
А для чого їм то знати?
Треба гроші заробляти!
У кишені треба пресс
Бо без цього ти ніхто
Хтось купує собі мерс
Хтось просадить на бухло
На аптеку всі працюєм
І ніхто не відповість
Який сенс на цій планеті
Задля одних грошей жити
Бо талант ми закопаєм
Крила кожному зламаєм
Щоб всі були на землі
Полохливі і малі
І залежні від життя
Бо життя кидає нами
Маргіналами та іменами
Бо один то не загроза
Планам світу не заноза
Залишається єдине
Не шукати відповідь на запитання
Який сенс, нам, смертним жити
Це є ниточка для існування...
Хтось оспорить, скаже треба
Може звернеться до неба
Я звертаюсь..помагає
Так...для себе...очищає
Одіває окуляри
З призмою на ідеали
І відразу все в тонах індустріальних
Ривках вперед, постійних і таких банальних
Світ гниє прям на очах
Відчуваєтсья той страх
Перед втратю майна
Матеріального лайна
Це не крапка ,може кома..
Напрямок вже всім знайомий
Але є альтернатива
Непроста але можлива
Стати санітаром як мураха
Безкорислива комаха
І не срати у гніздо
У якому живемо
Навпаки все очищати
Шану лиш собі давати
Бо надія вся на тебе
Не дивися ти на небо
Ангели давно вже плачуть
Бог їм цього не пробачить
Недогледіли за нами
Не дарма еволюціонували
Ми давали собі раду
І без них але злінились
Вже не буде як колись
Те що зара деградуєм...
Не біда...перебудуєм
Ми весь світ..а може інші
Наші діти,це не гірше
Все від нас ітак залежить
Виховання..в влади нежить
Коли треба щось зробити
Варто всіх там перебити
Але то пусті слова лише
Тут потрібно щось сильніше
Націю,менталітет,
В ідеалі то характер
Щоб хоробрий наче лев
І могутній наче трактор
Отакий нам тре характер
Висновок один ми по коліна..
Влізли в бруд...чия провина?
Нас не нас це вже не важно
Треба жити щоб не страшно
Було нам дітей рожать...
Будуть діти, будуть квіти,
Буде сонце, будем жити,
А не просто існувать....

******************************************************************************

Наївність..

15 років в небуття.
15 кроків здобуття,
шалених мрій своїх дитячих...
а з ними досвіду юначе
15 раз ти пробував траву
із алкоголю ти робив бурду
і все те пробував.експериментував,
якщо не з цим то з чимось іншим
бо вівся ти на дії інших
нє буду гєєм ти тому сказав
це все прекрасно, но буває й гірше!
безглузді речі бо 15
наразі є те саме що 16
незагорами йде 17
наївності лишилось стількиж що й 15..
і тут у дію входить раціоналізм
якщо точніше то простий максималізм,
коли ти все це прочитавши,
з спокійною душею автора пообсиравши
подумаш - Я вже дорослий
і тим більше ненаївний
а десь такий самий висить на люстрі
покійний, тихий і також спокійний..
бо був він самовпевнений , морально-недозрілий,
крутий ,дорослий, впевнений, що вже давно дозрілий
усій планеті думав що постійно є потрібний
нажаль не встиг він зрозуміти що був лише наївний...

********************************************************

Зарисовка о щастье..

Белокурая девченка по улице шагала
От трудного денька немного подустала
Но все равно всем улыбаласть и тихо напевала
Безпричинно позитивом всем прохожых наполняла
Удивился кто-то и дальше грусно шел
К депрессии привык, в ней друга не нашел
Кого-то он любил кого-то ненавидел
Кому-то он помог, кого-то он обидел
От жизни етой полной пессимизма
Писал он грустные стихи
Как не старался он добавить оптимизма
Душа его кричала помоги
Шел дождик, легкий, теплый, непривычный
По древним камням города играл осенний джазз
А девушка по лужам танцевала романтично
Смотрели на нее и тоже улыбались много, много раз
Тот грусный парень был в толпе и танец увидал
Душа его запела, улыбнулась и он затанцевал
Импровизированый празник, художник рисовал
Шел дождь, а джазз роскошный под луной играл...

*************************************************************

Колыбельная.

Стою у окошка , ночь наблюдаю
Душа не резвится, ведь джаз не играет
И пусть не играет, Я взгляд не спускаю
На фонарь засмотрелся ,он поломан, мерцает,
Может чего-то ему не хватает..
И он все мерцает.. А суть исчезает,
Смотреть на фонарик. Полезу в кровать..
Но что-то не спится, чего не хватает?
Голова хочет кофе, душа закричать..
Вот тут-то доходит, что самое время
Сесть поудобней и стих написать
Поскольку ночь. Поскольку спишь.
Идея есть и буду воплощать
Включу тихонько я Nightwish
И сяду колыбельную писать.

Прошлые сны поголовно забыты,
Но сегодня тебе, особый приснится
В царство Морфея врата открыты
По ту сторону врат, легко очутится…

Во сне все возможно, буль осторожна
может стать страшно, может стать пошло,
Отвратительно! Тошно! может стать....
Это обидно, пускай ненарошно, чего тут сказать...

Но этой ночью, Я в роли Морфея,
Сон твой не будет чем-либо встревожен,
Будет спокоен как травы шалфея
Мечты воплотить любые мы сможем

По теплому дну океана гулять
Бабочкой в поле ромашек летать
Звездочку с синего неба достать
А ближе к утру с луной поболтать

Луна - она ведь мастерица ночи,
Вдень спит, а ночью путь нам освещает
Она с тобой прощаться не захочет
Но к сожалению пора...
Ведь утро нас из царства выгоняет

Открой глаза и сразу же закрой
Ты сон не помнишь, как не помнишь разговор с луной
Закончиться сегодня, вернешься вновь домой
Вдруг вспомниться случайно часть момента со звездой
И улыбаясь ляжешь спать,
Чтоб сон тот увидать опять.

*************************************************************

Я люблю .....
Ромашки

Люблю ромашки,
А ще їх люблять ховрашки,
Маленькі пташки...
Всі сплять і сняться їм ромашки.

Рибак чайок пє із ромашок, от везе..
Ослик смачно їх жує та мліє..
Маленький жук під ними проповзе,
А сонечко весною їх пригріє...
Шкарпетки з цими квітками є в мене,
Колись тобі їх при нагоді покажу,
А заодно цей віршик вголос розкажу.

**************************************************************

Ідіотека

Не знаю для чого
Не знаю навіщо
Тобі це пишу
Можливо бажання
Можливо….незнаю..
Ми маєм шось спільне
І я розділяю
Разом із тобою
Твої почуття
Веселу й чутливу
Погода добила
Життя насолоду
Усю забрала
Вночі ти проснешся
На дворі зима
Ти не посміхнешся
Хочеш бути сама
Та знай я з тобою
Немаю покою
Як дурень останній
По ночам не сплю
Лампаду запалю
Та музику включу
І вірші пишу
Я в них виливаю
Весь нонсенс й дурню
А потім бездумно
Під критику твою
Читати даю
А сенсу немає
Лампада згорає
І музика грає…

Реквієм

Дитина А плаче,
Десь хтось на планеті
Уже помирає..
А ти ще жива?
Жива то радій!
Щосекунди! Постійно!
Бо ти є прекрасна,
Але не постійна....